Заручини
Слала зоря до місяця: О, місяцю-товаришу, Не заходь ти раніщ мене; зайдемо обоє разом, Зрадується звір у полі, зрадується гість у дорозі! Слала Маруся до Михайла: — Ой Михайло, мій суджений, Не сідай ти на посаду, на посаду раніш мене; Сядемо обоє разом, звеселимо ми два двора: Ой перший двір — батька твого, А другий двір — батька мого. (Народна пісня)
Що таке "заручини" Наступним кроком передвесільного етапу після сватання були заручини (змовини). Вони, як правило, відбувались в домі парубка, куди відправлялась рідня засватаної дівчини, щоб оглянути господарство та домовитися з його батьками (родом) про викуп (придане) та віно нареченої (сюди включалися наділ землі, дім, худоба, постіль, посуд, інші речі домашнього вжитку). Заручини свідчили про початок весільного обряду. Це було перше офіційне побачення молодого й молодої. Заручини відбувалися в молодої, куди приїжджали батьки та родичі молодого. Сходились подруги нареченої, її родина, сусіди. У весільній обрядовості заручини, за народним звичаєм, були громадянським актом, який стверджував шлюб молодих людей. Бувало, що батьки заручали свою доньку чи сина ще з самого дитинства. Це робилось для утримання багатства та добрих віднсин між сім'ями, сусідами, тощо. Рішення приймали зазвичай батьки, іноді навіть не враховуючи думку дітей. На заручинах обов’язково був присутній священик, який благословляв і освячував перстені, що потім носили хлопець і дівчина. Обряд заручин Разом із молодим на заручини, приходили і його батьки та родичі. Всі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Староста з боку молодої, найчастіше її дядько, пропонував молодим взятися за кінці рушника, сам брався за його середину і вів молодих на посад — найпочесніше в хаті місце — на покуть. Після цього накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев’язував рушником примовляючи: «Не в’яжеться вузол, а в’яжеться слово, хто цей вузол розв’яже, хай дасть грошi на вiнчання».. З цього моменту починали співати: Ой добре, добре буде, моя мати, Моє сватання пити, Та не добре буде, моя мати, Моє ділечко робити.
Пiсля чого хрещений батько або староста розв’язував руки. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною і подавала їм мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів. Після того частування, що проходить у супроводі чисельних пісень, молодих виводять із-за столу за хустку для участі в танцях. Після танців молоді вертаються до столу і починають обмін подарунками. Молода всіх присутніх обдаровує хустками або сорочками (які сама і вишила!). Після усіх церемоній дівчина і хлопець вважалися зарученими і відтепер не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися вважалася за безчестя. До такої дiвчини хлопцi не хотiли засилати старостiв, а дiвчата таким хлопцям давали гарбузи. Вони боялись, що з ними теж таке може повторитись., за відмову ж відшкодовували матеріальні витрати та ще й платили за образу. В ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений — барвінкову квітку, наречена — червону стрічку у косах або квітку (на Буковині — траву). В західних районах більш поширеними були вінки, їх плели у так звані барвінкові дні. На Гуцульщині вінок змащували медом і вкривали позолотою. Дівчина не знімала його аж до шлюбу, навіть спала у ньому. Існувало повір'я: якщо вінок пропаде — не буде щастя у подружньому житті. Часто бувало і таке, що молоді люди заручались таємно... Часто бувало і таке, що молоді люди заручались таємно, коли відчували загрозу, що їх розлучать. В такому випадку вони разом з священиком знаходили потаємне місце і там проводили весь обряд заручин, під час якого священослужитель читав проповідь і посвячував обручки. Обмінявшись обручками дівчина дарувала парубку хусточку, зроблену своїми руками, яка символізувала вірність коханому. Таку пару уже ніхто не мав права розлучити. Тривалість часу між зарученням та одруженням є необмеженою. Чим помітно вирізняється обряд заручин — це відсутністю необхідності церкви для проведення обряду. Заручитись можна в будь-якому місці в присутності священика та свідків.
|
|
|
|
|